агенція новин

Ростислав Держипільський відверто про "Гамлета", “Porto Franko Gogol Fest”, ревність дружини та нереалізовані мрії

 

https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/12814324_659740430832316_3019924981213037597_n.jpg?oh=2d0396b82372452b03ef48d78a581daa&oe=59601A25

 

До Дня театру Фіртка поспілкувалася з художнім керівником Івано-Франківського драматичного театру Ростиславом Держипільським, який є успішним, відомим як в Україні, так і у світі, театральним режисером.  Його  знають як режисера-новатора, здатного синтезувати «свій» театр, заснований на національних традиціях та європейських, новітніх засобах вираження. Вистави Держипільського завжди викликають резонанс у колі професійної театральної  критики, підтримують високий статус та авторитет Івано-Франківського академічного театру.

 

Вас багато хто називає феноменом українського театру. Зокрема, через те, що Ваші вистави відзначаються неординарністю. Беззаперечним доказом цього є нео-опера «Гамлет». Як саме зародилося таке трактування, як народилася таке ідея?

Я неодноразово казав, що особисто в мене такої амбіції, - що от я такий крутий, хочу поставити такого крутого «Гамлета», - ніколи не було. Найперше продиктував нам постановку простір. Я разом з одним із композиторів, Романом Григорівим, зайшли у наш підвал і подивилися, що маємо надзвичайний простір. Він сказав, що напише мені щось. Ввечері ми вже сиділи, говорили з Олексієм Гнатковським, який виконав головну роль, і слово за словом, вирішили ставити «Гамлета».

 

У цій машинній залі вже є плити, там є відповідні ситуації. Мені зразу в голові намалювалося, що це є усипальниця, що це кладовище датських королів і від цього вже пішла концепція. Якщо ти правильно задаєш концепцію, то далі текст розкривається, багато речей починають працювати вже на ситуацію.

 

Дякувати Богові, що в мене з геніальним композитором сучасності, Романом Григорівим, абсолютно співпало бачення, - я йому казав, що і як я це бачу, що мені потрібно, - він мені приносив музичний матеріал, який я хотів.

 

А далі в мене є своя специфіка. У більшості випадків я намагаюся десь їхати. Мені потрібно побути одному певний період. Часто це не в Івано-Франківську, а десь далеко на морі, де я закриваюся сам, думаю і пропрацьовую все і приблизно за тиждень можу приїхати з готовою концепцією тої чи іншої вистави .. Саме так було і з «Гамлетом». А далі вже важка робота…

 

Також, ми зібрали надзвичайно потужний зірковий склад акторів. Було дуже цікаво дивитися, як вони намагаються, в хорошому розумінні, один одного переграти, - це була величезна навала таланту, енергії, геніальності…

 

Величезною складовою є переклад Юрія Андруховича з купою монологів, купою речей, які раніше ніхто не вловлював.

 

Кому ще пощастить побачити «Гамлета» Ростислава Держипільського?

Насправді нас вже задовбали, також в хорошому розумінні, з Києва. Ми десь анонсували приїзд на 29 березня, але не поїдемо, бо не до кінця мене задовольняють ті локації, які я дивився. Зараз я настільки усвідомлюю, що це серйозний продукт, що не хочеться його якось спопсити чи знизити планку. Я шукаю належну локацію.

Ми вже почали подавати заявки на фестивалі. Так, наприклад, в Гданську надзвичайно зацікавилися шекспірівським фестивалем. Ми послали заявку, але, як виявилось, трішки запізно, бо в них вже була домовленість з якимось колективом з України. Тобто тут так складається, що ми когось змушені будемо вибити чи виступимо додатково – це зараз обговорюється. У нас вже сформований пакет документів з відео та презентаціями, який плануємо подавати на фестивалі.

 

На що чекати тепер. Які ваші плани?

Ще майже за рік до «Гамлета» в мене зародилася ідея попрацювати над Стефаником. Зараз це в активній фазі, ми поновлюємо роботу. В головних ролях будуть унікальні люди: Наталя Половинка – лауреат шевченківської премії, керівник Львівського муніципального театру «Слово і голос», - вона буде в головній ролі та Олег Цьона – актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Зіграють вони разом з нашим наймолодшим поколінням - випускниками Прикарпатського національного університету та акторами театру. Стефаник справді геній, в якого в одному реченні можна відчути усю трагедію чи драму покоління. Звичайно, він також актуальний сьогодні. Тому зараз ми працюємо над Стефаником.

 

Вам вдалося вивести Івано-Франківський драматичний театр на зовсім інший рівень. Чи запрошували Вас ставити вистави чи очолити інші українські або закордонні театри? І чи залишитеся в Івано-Франківську?

Були в мене запрошення. Після «Солодкої Дарусі» та «Нації» мене вже запрошували у Київ та закордон.

В мене немає амбіції нереалізованого режисера. Дякувати Богу, я реалізований тут. Я щасливий в тому, що я ставлю те, що хочу, те, що мені дається, - тобто мені не треба думати, що я маю поставити, - я можу і не ставити. Тому, я ставлю те, що мене прикликало. З іншого боку, поїхати кудись – це треба мінімум як на два тижні залишити такий великий організм, як Івано-Франкіський драматичний театр. Коли на тиждень-два їду, то тут накопичується багато ситуацій, які потім тяжко розгрібаю.

Тому, я завжди відмовлявся і не шкодую про це. Звичайно, що час від часу виникають пропозиції очолити – це питання відкрите, але я поки що не розглядаю такий варіант.

 

Чи не виникало у вас бажання після стрічки «Жива» повернутися до роботи актора?

Я був актором, я знаю що це таке. Звання заслуженого артиста України, я отримав до того, як став директором. Коли очолив театр, свідомо розумів, що це важко поєднувати, бо десь мусиш халтурити, - а я не люблю халтурити.

Що ж стосується кіно, - то я не шкодую, - це дуже цікавий досвід. Буде можливість ще десь попрацювати – то буду. Але зараз вже все, воно відбулося і я дивлюся вперед. Є такий дуже важливий закон: коли ти репетируєш у виставі, то ти повинен закохатися в партнерів, режисера, матеріал, вистава вийшла – потрібно вміти все відкласти і дивитися вперед, бо завтра будуть нові ролі, новий матеріал, режисер і вони мають для тебе стати найголовнішими. Тому, кіно відбулося, - воно в минулому, а я дивлюся вперед.

Чесно кажу, що я не відкидаю кіно, - воно може бути, - а може і не бути. Я взагалі після школи хотів поступати на кінорежисуру – це було моїм першим бажанням. Але це був початок 90-их років, страшна ситуація, коли і в кінематографії і в театрі була пустка. Десь тоді в мене так склався шлях. Але все в Божих руках, все може бути...

 

Чого сьогодні не вистачає українському театру?

Я раніше казав, що не вистачає чогось сучасного. На мою думку, зараз народжується багато хороших вистав, з’являється багато талановитих молодих режисерів, які намагаються працювати і працюють по-новому. Тому казати, що немає зараз цього – нечесно і неправильно. Є декілька, на мою думку, режисерів, які вже відбулися. Сьогодні держава має надавати активну підтримку театру. Вона теж починається, вона є, - але це потрібно плекати і підтримувати. Я думаю, що все в нас буде добре.

 

Ще одним Вашим дітищем є фестиваль сучасного мистецтва “Porto Franko Gogol Fest”. Чи буде він цього року радувати гостей та мешканців міста. І чого чекати?

Останні місяці залишалося відкритим питання чи взагалі він буде в цьому році. Зараз вже завершуються переговори з організаторами і спонсорами. Я розумію, що він буде. Зараз ми узгоджуємо останні нотки, ставимо останні крапки над «і». Люди вже працюють над тим, щоб підібрати контент, майже сформована команда кураторів. І як тільки остаточно дійдемо до того, що в нас є, тоді стартуємо. Попередньо це буде 14-18 червня. Всі деталі згодом.

(Як стало відомо Фіртці вже після інтерв'ю, цьогорічний фестиваль буде вже без "ГогольФесту". Буде Фестиваль фестивалів "Порто-Франко". Розглядається також варіант назви Фкстиваль "Porto Franko Шевченко Фест", як реакція на заклик Володимира Малковича в промові на врученні Шевченківської премії нового погляду і прочитання Тараса Шевченка як молодого і сучасного на той час поета і художника).

 

Театр забирає у Вас дуже багато часу. Чи ревнує Вас сім’я до сцени?

Звичайно, що театр забирає дуже багато часу – це така друга територія, на якій я більше перебуваю, ніж у сім’ї. Це викликає ревність у дружини. Але вона раніше була актрисою, колись ми разом працювали у театрі, де й познайомилися, тому вона знає, що це таке, – у цьому мені пощастило. Більше того, на певному етапі, коли я очолив театр, я радився з Галею, я довіряю її смаку та баченню. Дружина для мене завжди була порадником у всіх питаннях. Я дуже вдячний їй за те, що перші роки, вона була для мене тилом та підтримкою. Я розумую, що десь її вже замахує, що мене нема вдома. Зараз вона, теж на керівній посаді, в ОДТРК "Карпати", багато речей вона зрозуміла і бачить, як багато часу це забирає.

На якомусь етапі я пошкодував, що на сімейній нараді ми вирішили, щоб вона йшла на цю роботу, адже це геть багато часу забирає і немає коли займатися дітьми, а, на мою думку, - це найголовніше. Намагаємося зараз шукати баланс – десь вдається, десь ні…

Дружина перший мій рецензент, вона приходить на вистави. Більше того, вона до того все знає, ми з нею проговорюємо це вдома. Довго я не хотів, щоб діти ходили в театр, адже багато вистав "дорослих". Зараз мої діти вже почали відвідувати вистави.

 

Ви строгий керівник?

Я різний - буваю дуже строгий, можу і кричати, стаю нарваний. А взагалі, - дуже добрий і люблячий. Я думаю, що я справедливий, для мене це надзвичайно важливо – якщо я строгий, то це має бути справедливо. Мене треба дуже довести, щоб я був звіром, але буває)))

 

Про що мрієте?

Мрії мають здатність збуватися і в мене в тому числі. Є мрії, які реально я розумію, що вони можуть здійснитися, швидше це називаю візуалізацією. Я про них думаю, думаю… і вони збуваються.

Давним-давно я захотів мати свою хату, щоб був свій кабінет, щоб я міг вийти два-три метри на травичку, мангал і так далі. Є й такого плану мрії… Я над ними працюю роки.

Що ж стосується театру – то я мрію, щоб Івано-Франківський драмтеатр став центром театрального мистецтва в Україні та Європі, щоб сюди з’їжджалися подивитися найкращі здобутки мистецтва. Я мрію про це і ця мрія вже поступово втілюється в життя, адже для багатьох акторів за честь попрацювати у наших виставах.

Найбільша мрія сьогодні, - щоб Україна, яка того варта, стала найкращою у світі.

 

Спілкувалася Лілія Горковенко

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


Коментарі (0)

Çàãðóçêà...

17.09.2019

Пану Василю 42 роки, він має 200 голів породистих овець, часто носить традиційне гуцульське вбрання, хвацько грає на дримбі, допомагає іншим вівчарям і вірить, що гуцули і вівці – це нероздільно.

164
13.09.2019
Марія Лутчин

У неділю, 13 жовтня у Дністровському каньйоні відбудеться вже традиційне «Свято неба». Унікальне свято парапланеризму та дельтапланеризму цьогоріч пройде у форматі «Eco-Active Life Style».

1049
11.09.2019
Олена Британська

На форумі запрошені спікери обговорювали, що потрібно для залучення інвестицій та які умови зараз диктує світ, розглядали практичні кейси та підводні камені.

565
09.09.2019
Люся Грибик

У сучасному світі кожна жінка повинна мати кваліфікованого лікаря - гінеколога.

5163 2
09.09.2019

Напередодні матчу у Вільнюс «висадився» величезний десант українських вболівальників, який фактично «залив» столицю Литви синьо-жовтим кольором.

940 2
09.09.2019
Марія Лутчин

Тарас Назарук - керівник салону VOLT, який спеціалізується на доставці автомобілів зі США "під ключ". Компанія у своїй роботі керується принципом збереження довкілля через популяризацію електромобілів у місті.

1485

Депутатську недоторканність скасували, ОК. Тут не про те, що вчора чимало потенційних «жертв» добровільно відали зброю своїм майбутнім «вбивцям».

358

Сьогодні так модно використовувати до всього слово "мульти". Мультиварка, мультивітаміни...

1894 2

Після жахливої катастрофи в Дрогобичі із людськими жертвами і втратою майна, де впав під"їзд житлового будинку.

622 1

Ціна росте хутчіш за міст – комусь це вигідно, еге ж?.. Замість потроєння вартості – мер навпаки міг отримати чималу компенсацію. Але чомусь так не зробив…

2307
17.09.2019

Кілька днів тому у невеличкому селі Вітрова Балка, що знаходиться у Полтавській області, сільські мешканці зафільмували НЛО.

63
11.09.2019

Здається, Всесвіт ніколи не перестане нас вражати!

231
30.08.2019

Понад сто років тому у віддаленому районі Сибіру пролунав потужний вибух, який був відчутний у радіусі 100 кілометрів.

891
16.09.2019

Впродовж 14 та 15 вересня до Монастиря Успіння Матері Божої на традиційну прощу у різний спосіб прибули тисячі вірян з Прикарпаття, інших областей.

542
30.08.2019

У паломницькому центрі села Старуня при парафії св. Апостолів Петра і Павла відбулися нічні чування.

619
20.08.2019

Мандрівний проповідник прийшов з важкою вістю у чуже місто.

829
17.09.2019

Молодший син застрелив старшого на очах у батьків та своєї дружини, зробивши шість пострілів у груди.

1157
15.09.2019

Громада села Стопчатів, що на Івано-Франківщині, занепокоєна тим, що відбувається з трьома маленькими сусідськими дітьми.

2712
14.09.2019

Письменниця Ірена Карпа відвідала фестиваль Meridian Czernowitz, який відбувався у Чернівцях впродовж 5-8 вересня. 

3985
13.09.2019

Тіна вбралася у напівпрозору ажурну сукню з глибоким декольте до пупка і зі шлейфом.

4174 1