агенція новин

Нобелівська лауреатка з Івано-Франківська: про відродження Сталіна, пропаганду і франківських бандерівців

 

/data/blog/88741/5887e96421730906073cd35ecf90ad3d.file

 

Ім'я видатної білоруської письменниці Світлани Алексієвич, яка, як вона сама каже, Більше 30 років писала портрет червоного, радянської людини, відоме у всьому світі. Її книги «У війни не жіноче обличчя», «Цинкові хлопчики», «Час секонд хенд» та ін. переведені на багато мов світу, в т.ч. на польський.

 

Нагадаємо, уродженка Івано-Франківська виграла Нобелівську премію з літератури



Нещодавно Світлана Олександрівна побувала у Варшаві Для участі у масштабному фестивалі книжковому Великої книги.



Інтерв'ю з нею записав Євген Клімакін.



Євген Клімакін: Світлана Олександрівна, це питання я задаю багатьом своїм співрозмовникам: що відбувається зараз в Росії?

Світлана Алексієвич: А що ми хотіли, ці глашатаї перебудови? Так романтично собі всі представляли - завтра буде свобода. І зовсім не знали власного народу. Ми один з одним говорили на кухнях, а поняття не мали, що народ мовчить. Ми весь час були здивовані - а чому мовчить? І ось, Путін заговорив їхньою мовою і вони не мовчать, вони його підтримують. І раптом до нас доходить, що вони абсолютно не чекали демократії. Вони не були готові. І навіть досі не знають, що це таке і, в принципі, для більшості вона й не потрібна, на жаль. Оскільки для свободи інша людина потрібен: внутрішньо готовий працювати. Я думаю, що те, що відбувається зараз - це реакція на те, що ми почали перебудову, не маючи програми. Це були просто благі побажання. Всі ми думали, що розвалимо цю кремлівську стіну і почнеться якась інша життя. І в економістів не було програми, і у політиків не було програми, і у Єльцина не було програми. Навіть у Горбачова не було, але він хоча б зрушив цей цегла. Велика людина. І це скінчилося. Я не люблю слово «совок», тому що у мене складні стосунки з моїми батьками. Вони сільські вчителі. Папа недавно помер, йому було вже під 90 років, і він просив, щоб партквиток поклали в труну. Він в Сталінграді вступив в комуністичну партію. Я думаю, батька в селі любили, він був порядною людиною. Ви знаєте, соціалізм не така проста ідея. У ній багато і чистоти і віри, але оскільки напевно це все було, передчасно, все і закінчилося такої величезної кров'ю. Але все одно люди будуть до цього повертатися.



ЄК: А що ви думаєте про Путіна?

СА: Я думаю, що це середня людина. Це посередність, звичайно. Він зараз про себе так не думає. Він відчуває себе рятівником вітчизни. І я думаю, звичайно, що це не Вацлав Гавел. Хоча в країні, в якій такі переходи, потрібен не була Єльцин, не Путін, потрібен був Вацлав Гавел. Путін, коли починає говорити, видно, що це посередній чоловік. У мене завжди виникає подив і асоціація: сучасний світ, величезні швидкісні поїзди, і як ніби поруч хтось на коні їде. І що дивно, адже в Білорусі точно так. Але на Україні зараз, будемо сподіватися, що щось зміниться. Назарбаєв - це набагато розумніші варіант. Зараз він дуже себе розумно веде. Знає, що йому вже треба піти. Він намагається в общем-то залишити країну з можливостями йти далі.



ЄК: Ви згадали Україну. Ви передчували, що буде цей конфлікт?

СА: Ні, коли моя подруга єврейської національності їхала в Ізраїль, я сказала: навіщо ти їдеш? Вона письменниця, що там їй робити? Кому там потрібен російський письменник? А вона говорила: Світлана, буде війна. Мені здавалося, що це абсолютно неможливо. Я з дитинства пам'ятаю як бабуся розповідала про Голодомори, як не любила мого батька-москаля.



ЄК: Бабуся була українкою?

СА: Так. Там завжди була нелюбов. Вона була на всіх рівнях. Адже чому не було великого партизанського руху на Україні? Тому що все тихо підтримували бандерівців. І навіть після війни, коли я слухала розповіді про селян ... Бабуся мене маленьку тягне на поле, вони там збирають ці буряки (буряк -. Ред) ... і їм копійки платили. За все літо роботи два мішки чогось привезуть - і все. Так що не було за що любити.

ЄК: В одному з інтерв'ю ви сказали, що бандерівці вас врятували від смерті ...

СА: Я мала на увазі, що в Західній Україні, в Івано-Франківську, мій батько був військовим. Він був, слава Богу, в льотній частині і не мав відношення до ніяким каральних операцій. Він розповідав що бандерівці були жорстокі, як радянські солдати були жорстокі. І дружинам радянських солдатів нічого не продавали на базарах. Тим більше, офіцерам у формі. Я була маленька, трохи більше рочки, вмирала від рахіту. У нас нічого не було - ні масла - нічого. Там був жіночий монастир і друзі мого батька перекинули його через стіну. Він прийшов до настоятельки, став на коліна і сказав: ти можеш мене вбити, але дитина помирає ... І є ж Бог, Бог же єдиний для нас всіх. А тато мій пішов на фронт з другого курсу факультету журналістики. Монахиня спочатку хотіла його вигнати, але щось її зупинило. Настоятелька довго мовчала, а потім сказала: щоб я тебе не бачила, а дружина нехай приходити. Поки дитина хвора, ми будемо давати їй півлітра молока на день. І мати і батько кажуть, що я померла б без цього, навіть питання немає.

ЄК: Вам страшно, коли Ви дивитеся на те, що зараз відбувається в Україні?

СА: Ви знаєте, я тільки що з Києва. Мені дуже сподобався там народ. Таких палаючих очей я вже давно не бачила. Ми вже пройшли в Білорусі і в Росії момент цинізму. Після того, як нічого не вийшло в 90-х, наступив загальний цинізм. А там люди вірять в те, що вони не дадуть чиновникам зжерти революцію. Молодь так говорить, люди прості так говорять. І що найголовніше, у них немає такої ненависті до Росії, яку я бачу в самій Росії. Наприклад, у таксі я сіла ... Не дай Бог заговорити про Україну. Там просто метал розжарюється - така ненависть. Я завжди кажу: адже ви, Росія, напали на них, ви їх вбиваєте, як куріпок, проти хлопчаків адже воюєте. І вони вас так не ненавидять, як ви. Це, звичайно, щось імперське. Але якщо Путін дозволяє собі сказати, що це «недонація», «українці - це недонація» ... Можете уявити собі, що твориться в масовій свідомості. А потім, я ще раз повторюю, звичайно, можна говорити, що він (Путін - ред.) Зійшов з розуму, що є час темряви, що це смутні часи ... Навіть цивілізована німецька нація це спокуса не пережила. Після багатьох років приниження - цей веймарский комплекс. Росіяни теж відчували себе приниженими. Вони були у великій імперії, а зараз вони принижені. Зараз як би продали Росію. Я думаю, влада знайшла, куди направити цю ненависть. Кажуть, що розумно направили. А я думаю, влада не те, щоб розумна ... Влада думає, як обиватель. Влада посередня, вона на рівні обивателя. Це те ж саме, що у нас в Білорусі. Розумієте, коли ми говоримо інтелігентно з народом, ми виглядаємо як інопланетяни. А Лукашенко говорить з ними однією мовою. І зараз відбувається найскладніше для художника, письменника - це не конфлікт з владою, як у мене з Лукашенком, а конфлікт з власним народом. Це набагато складніше. Коли народ тебе не чує.

ЄК: За вашими відчуттями, як це все може закінчитися?

СА: Я думаю, все буде залежати від політики Заходу. Якщо Захід допоможе Україні, якщо Україна почне підніматися з колін і Майдан отримає економічне завершення, то, звичайно, все це само згасне. Якщо ж Захід, як це часто було в історії, гратиме в якісь ігри, як у громадянську війну, після революції, як це було з Гітлером, якщо почнуться якісь складні ігри і Україна знову програє, - то я думаю, Росія знахабніє і буде воювати з Україною далі. Тим більше, що 50% українців не готові вмирати, а готові віддати Донбас. Справа в тому, що сучасна людина не хоче вмирати. Не тільки в Європі, але і взагалі людина не хоче вмирати.



ЄК: Скажіть, коли ви відчули себе білоруської?

СА: Я завжди відчуваю себе білоруської, але вихована я на російській культурі. Всі книги, які я написала - це світогляд - неможливо було б зробити в рамках білоруської культури. У нас кажуть, що білоруський погляд не вище осиного гнізда. Ми маленька нація, яку завжди російські знищували. В українців наступив зараз година самоідентифікації. Я була на Майдані. Там є такий саморобний пам'ятник героям Небесної сотні, там ці портрети. Підходили найрізноманітніші люди: бідні, добре одягнені, досить успішні підходили. Ви знаєте, вони всі пишалися, що вони українці. До речі, там я теж відчула почуття гордості, що в мені теж є українська кров і це було таке дуже сильне почуття.



ЄК: Російська пропаганда. Що з нею робити?

СА: Я думаю, потрібна сильна контрпропаганда. Іншого варіанту немає. Я вважаю, особливо після приїзду з Києва, що російські тележурналісти - злочинці. Це така відверта брехня, такий відвертий підроблення. Ви знаєте, я знову недавно була в Росії. Люди цьому вірять, кажуть «що там у хохлів», «ці хохли». Ви знаєте, цього раніше не було. Коли я їздила і писала книгу «Час секонд хенд» ще такого не було. І те, що 86% підтримують Путіна, я хочу вам сказати, що це правда. Вони щиро його підтримують. Вони принижені, обмануті сьогодні, а він дає те, що давала комуністична ідея - щось велике. Я думаю, що російська культура дуже схильна до Надідея. Так сталося під час революції, це відбувається зараз - знову російська культура стала жертвою цієї надідеї. Знову підключається церкву...



ЄК: Які почуття Ви відчуваєте, дивлячись на Лукашенка, який дарує Меркель квіти, стає «голубом миру»?

СА: 10 років тому Лукашенко мріяв, що буде господарем Русі. Це вже поховано. Він уже розуміє, що так ніколи не буде. Я бачу, що зараз починається трагедія Білорусі. І особиста трагедія Лукашенко. Йому вже не раз натякнули, «бацька, визначся, або ти з нами чи - в Європу». Але ніхто його, звичайно, туди не пустить ...



ЄК: ..Кремль не пустить?

СА: Звичайно. Вони зараз починають його душити. Вони не дали йому ніяких грошей. Вони не дали йому жодних нафтопродуктів, як це було раніше. Він, я думаю, скоро осідлає і національну ідею. Лукашенко ніколи не говорив про те, що ми повинні говорити по-білоруськи, а тепер - каже. І міністр освіти говорить. Цього нічого раніше не було. Я думаю, що він відчуває небезпеку. На наших очах ця трагедія адже розвивалася. Він бачив, як Путін брудно грає.



ЄК: З одного боку, всі розуміють, що стан між двома світами не може тривати вічно, але, з іншого боку, від багатьох людей я чую: приїжджаєш в Білорусь - чисто, прибрано - Європейський союз. Міняй тільки влади - і ось тобі Європа.

СА: У Мінську. Вони ж усі не виїжджають далі Мінська. Люди дуже складно живуть, хоча багато робиться. Треба сказати, у Лукашенка є контракт з населенням. Він боїться, що можуть бути соціальні вибухи, став поспішати з виборами. Я думаю, що він переможе на виборах. А як далі економічна ситуація? Я думаю, все в кінцевому рахунку вирішить Росія. А Путін, схоже, прийшов надовго. Перекинув людей в таке варварство, таку архаїку, середньовіччя. Ви знаєте, це надовго. І ще церква в цьому бере участь ...



ЄК: До речі, як Ви оцінюєте участь церкви, висловлювання патріарха Кирила?

СА: Це не наша церква. Церкви ні. Церква сьогодні - це один з інститутів влади. Є якісь прекрасні люди, священики, але їм теж важко.



ЄК: Ви більше 30 років досліджували «червоного людини». Читаючи Ваші книги, я задавав собі питання: чому ми постійно ходимо по колу? Були страждання, був СРСР, був ГУЛАГ. Багато сімей особисто постраждали. А сьогодні з'являються такі «дзвіночки», нагадування, що по-різному може бути, що не треба поклонятися ніякому правителю, віддавати в його руки все. Чому ми цим замкнутим колом ходимо постійно?

СА: Ви знаєте, це питання, на яке я не знаходжу відповіді. Чому наше страждання не конвертується в свободу, гідність? Це рабство, яке сидить в людях, цей Сталін, який миттєво зараз відродився. Зараз повне відродження Сталіна. Вже 5 його музеїв по Росії. Зараз обговорюватимуть пам'ятник Дзержинському - повернути чи ні на Луб'янку. Я думаю, що це має глибокі історичні корені. Досвіду свободи в Росії не було. Люди не знають, що це таке. У мене в книжці є історія, коли ми в Смоленську, в якомусь селі. 10 ранку. Мужики вже сидять під магазином. Ну і почали говорити про свободу. Ми як інопланетяни були. «Яка свобода? Че ти несеш? Горілка - яка хочеш: Путінка, Горбачевка ... Є банани, ковбаса - це і є свобода ». 

 

radiopolsha

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


08.10.2015 373 0
Коментарі (0)

Çàãðóçêà...

17.09.2019

Пану Василю 42 роки, він має 200 голів породистих овець, часто носить традиційне гуцульське вбрання, хвацько грає на дримбі, допомагає іншим вівчарям і вірить, що гуцули і вівці – це нероздільно.

418
13.09.2019
Марія Лутчин

У неділю, 13 жовтня у Дністровському каньйоні відбудеться вже традиційне «Свято неба». Унікальне свято парапланеризму та дельтапланеризму цьогоріч пройде у форматі «Eco-Active Life Style».

1241
11.09.2019
Олена Британська

На форумі запрошені спікери обговорювали, що потрібно для залучення інвестицій та які умови зараз диктує світ, розглядали практичні кейси та підводні камені.

648
09.09.2019
Люся Грибик

У сучасному світі кожна жінка повинна мати кваліфікованого лікаря - гінеколога.

5534 2
09.09.2019

Напередодні матчу у Вільнюс «висадився» величезний десант українських вболівальників, який фактично «залив» столицю Литви синьо-жовтим кольором.

1120 2
09.09.2019
Марія Лутчин

Тарас Назарук - керівник салону VOLT, який спеціалізується на доставці автомобілів зі США "під ключ". Компанія у своїй роботі керується принципом збереження довкілля через популяризацію електромобілів у місті.

1604

Депутатську недоторканність скасували, ОК. Тут не про те, що вчора чимало потенційних «жертв» добровільно відали зброю своїм майбутнім «вбивцям».

430

Сьогодні так модно використовувати до всього слово "мульти". Мультиварка, мультивітаміни...

2073 2

Після жахливої катастрофи в Дрогобичі із людськими жертвами і втратою майна, де впав під"їзд житлового будинку.

714 1

Ціна росте хутчіш за міст – комусь це вигідно, еге ж?.. Замість потроєння вартості – мер навпаки міг отримати чималу компенсацію. Але чомусь так не зробив…

2460
17.09.2019

Кілька днів тому у невеличкому селі Вітрова Балка, що знаходиться у Полтавській області, сільські мешканці зафільмували НЛО.

262
11.09.2019

Здається, Всесвіт ніколи не перестане нас вражати!

304
30.08.2019

Понад сто років тому у віддаленому районі Сибіру пролунав потужний вибух, який був відчутний у радіусі 100 кілометрів.

982
18.09.2019

Дитина приходить до місця, якого не знає і не розуміє. Чому мама каже мовчати? Чому тато не дозволяє бігати? Чому світять свічки та багато квітів?

111
18.09.2019

Більшість слів, які ми вимовляємо в повсякденному житті, впливають на наше майбутнє. Є слова, які притягують удачу, а є ті, які її відлякують.

246
20.08.2019

Мандрівний проповідник прийшов з важкою вістю у чуже місто.

907
18.09.2019

В Івано-Франківську двоє дівчат прогулялися містом майже голяка.

41658 2
17.09.2019

Чемпіонат Світу ОМС відбувався за напрямами: перукарське мистецтво, нігтьова естетика, макіяж, моделювання брів.

2398
17.09.2019

Молодший син застрелив старшого на очах у батьків та своєї дружини, зробивши шість пострілів у груди.

1675
16.09.2019

Як виявилося, юний грабіжник, встиг ще й нахуліганити. Він вдарив в обличчя жінку, яка відпочивала у кафе.

4767 1