агенція новин

НЕ убити Медведчука

За останні чотири роки на війні з Росією загинули тисячі людей. Їх справедливо можна назвати пасіонаріями – необхідними рушіями для розвитку і захисту нації. А скільки загинуло, давайте порахуємо, корупціонерів,  торговців з ворогом,  торговців на крові, нікчемних політиканів, відвертих ватників і ворогів України ?

Питання риторичне. Не дуже дивно, що в низки людей, не малої кількості, давно розвинулося оманливе почуття про квітучу Україну – виключно в платонічно-маніхейському ракурсі, така собі «духовна країнонька», яка дуже віддалено перегукується якось із «недуховною» поцейбічною, де панує не світло-голубий еґреґор в сонячних емпіреях, а темні імперійки жовто-блакитних феодалів, темніші за Мордор Толкієна. Ось так кується міф про «Небесний Мільйон». А там і до «золотого мільярда» недалеко, сіромахи…

Кляте поцейбіччя щоднини стряхує і страхає черговими летальними аваріями обдовбаних мажорів на джипах, де на них чекає всесильне правосуддя,  цінами на все господарство, стрибучими, як Сергій Бубка в молодості, паршивою екологією, де кількість сокир і електропил от-от зрівняються із ще не зрубаними деревцями, чужими успіхами і своїми невдачами. Та ще й доноситься до стражденного заробітчансього вуха плітка про те, що до псякрові обіжений поляк закриє кордон, якщо тебе визнають бандерівцем, а то й посадить. Не Степан нам більше пан ?…

Словом, світом бродить суцільне насильство. А держава, що володіє монополією на насильство, згідно з законом, часто або застосовує його неправомірно, або зовсім не застосовує правомірно, як серединний варіант – застосовує слабо.

В декого виникає, здавалось б, закономірне запитання: якщо все так паскудно, якщо видимо-невидимо ворог невидимий диктує ворогу видимому, то чому не скористатися найпримітивнішим і в той же час найпереконливішим аргументом – насильства та помсти madе in yourselph ? Чому одні повинні вмирати, а інші процвітати ? Чому вояка А з села Б ховають всім селом і бойовими побратимами під жалісливі плачі, вбитого підступною ворожою кулею, іншого вояка теж ховають, щоправда з меншим траурним розмахом, бо той сам вкоротив собі віку, а в якихось  там Злодійчуків  вродилася третя дитина – в клініці Нью-Йорка, і кумами тут будуть – перевірені, впливові люди із довгими і місткими портфелями, і старшенькі в них – один вивчився в Швейцарії,  працює тепер в баті і мамки на фірмі «переписчиком майна на себе», а доця теж не журиться, робить в доброму банку і породичалася давно із теж ким треба. Третя бейбі – буде певно прем’єром, бо найлюбиміша.

Чому пацани, які вертаються з фронту, впадають в депресії часто, зловживають спиртним, не знають з якого боку себе знайти в новому-старому світі, заміть того, аби збиватися в ватаги і чинити справедливість на периферії  і в центрі, запитують різі небайдужі.

Врешті-решт, якщо є проблеми із соціалізацією собі подібних, чи нема бажання світитися в гурті, то можна самовільно і самостійно щось зробити, просторікують небайдужі. Так навіть безпечніше: взяв автомат, натягнув балаклаву, увірвався чи причаївся – опорожнив магазин.  Пішов додому тєлік додивлятися. Мусора – іщіті козаностру, он вона побіжала он там. 

Сексуальних маніяків в нашому деморалізованому суспільстві не бракує, то чому ж нам має бракувати соціальних маніяків ? Україна могла б стати законодавцем на модний соціальний тероризм. Поки в європах шахіди акбарять ліберальний люд, поки в Штатах вар’яти-психопати гамселять з татусевих  «ремінгтонів» по переповненим церквам і школам, поки на Росії полковнікі ваньок не рахують ні на Донбасі, ні в Сирії, в нас могли б виникнути – не ідеальні, але ідеалістичні батальйони Бога,  дивлячись на які – з пекла чи раю – Довбуша і Кармелюка переповнювали б фібри пекучої заздрості і палкого вболівання. Нема цього всього, зітхають скрушно знебайдужілі, і так само розпачливо додають: зате є військовий прокурор брат-письменниці-з-Фронта-що-воюють-за-Яценюка-за-Зміни-і-який-бочку-котить-на-батальйон-Прикарпаття-за-те-шо-пацани-поберегли-себе-свої-родини-з-умом-проти-проти-старшинського-солдафонського-безумства-пофігатєльства; зате є порошенки, луценки, і купа корупційної наволочі на регіонах. І з останнім точно не погоджуватися не можна..

Є  зневага польської влади до української держави (про москалів навіть не заїк.), яку ніхто не боїться, розпад якої може скоро бути вигідним не лише Ерефії, Польщі, Угорщині, Румунії, а й великій решті ЄС, позаяк, давно відомо, що українець – працьовитий, відповідальний, і зовсім не агресивний, як араб, наприклад.   А в Расєї нафта дішова, а Расєї зброя неігрушочна, нафіга ті качєлі з тими українськими байстрюками розкачувати ?! На доказ, на нещодавній Мюнхенській конференції з безпеки українську сторону, однаково владну і опозиційну, відверто пофутболили, якщо не сказати: потролили єсесери.

От якби українець був, як араб трохи, то в поляка би яєчка не тарабанили низько і мажорно при нашому тихому екстазі «Слава Україні !», а дзеленчали мінором ввись. Якби українець був як єврей трохи, то б навіть араб його боявся. Але українець поки що переважно хоче бути як поляк на Заході і як москаль на Сході – це коли півмирні часи,  коли  піввоєнні – то краще перебути поляком чи москалем. А там потім відродимося, козаченьки…

В цьому і весь пафос малого українця і його стратегія на будущность, трагедія найбільша в тому, що найменші серед них – у великій владі і у великому бізнесі.

Великі українці ті, яким вчасно вдасться визначити ключових внутрішніх ворогів цієї держави – ключових, стратегічних їх – не потенційних, а актуалізованих –  направду не багато, вистачить пальців обох рук, а то й одної може – і їх знешкодити, ліквідувати. Великий українець – це будь-хто. А малий українець – не будь-хто… Так кажуть все ті ж небайдужі.

 Це насамперед Медведчук. Демонічний воістину персонаж для України. Глибоко символічні його «адвокації» дисидентів Стуса і Литвина. Потім була перша вагома олігархічна кооперація, при Кравчуку, так звана  «вєлікалєпная сімйорка», після Кравчука він із товаришами ще міцніше закріпився за спиною Кучми, було вбивство не абикого, а Чорновола, можливо, Гонгадзе, була копітка спроба переконати Кучму вогнем і мечем розігнати перший Майдан, потім були одні політичні  поразки з надувними проектами-прожектами на публічній площадці, не в коридорах влад, десь між тим всім було родичання з Путіним і Мєдвєдєвим.

Було багато ще чого, а тепер він мітить на генерала-губернатора Малоросії, яка має бути поділена на частини, зі своїми неофеодалами, де-юро унітарна, або федеративна, з максимальною ізоляцією Галичини і притяганням її до Варшави – бо звідтам вся небезпека для аб’їбоса аб’їдіньонних.

Купи кремлівських нафтодоларів кидаються  на псевдо-самоврядні проекти, сірим кардиналом котрих є Ніхто Інший, мета яких співпадає  з метою дебілізованої чинної української влади, більше вигоди лише в місцевих князьків  – децентралізація. Комерціоналізовані, денаціоналізовані перевертні з СБУ кришують бізнес кума Путіна як вірні пси з роду церберів, затираючи всіх конкурентів. Заправляєш машину газом ? Заправляєш Медведчука. А шо дєлать, заправляти русскій Лукойл ?..

А віднедавна Медведчук ще й некоронований герой України, бо це він, а не хтось там, звільнив стількох наших бійців з полону. Не здивуємося, якщо ще не перейшли неформально,  невдовзі перейдуть деякі атошники, а то й не лише деякі, під крило «визволителя», як свого часу дуже патріотичні спочатку УНА-УНСО вчинили були, перемкнувши до табору все того ж дяді Вови. Деякі з них і дотепер наймитують в цього феодераста.

Річної давності заклики Влотка Парасюка ліквідувати Медведчука звичайно, що залишилися не без уваги з боку СБУ, це ж до них він апелював, це ж вони його потім пробували нагнути, не дуже успішно. Просто Влотко Парасюк ще не дуже розчарувався в нинішній державі, просто він ще депутат, а от коли він втратить мандат і майдан, його перестануть запрошувати на теле-шоу, увага спецслужб природно істотно послабиться до його гнівних постів, то може сам попробує. Та хай краще не пробує.

Нам кажуть «демократія», «демократизація» - це що таке ? як її помацати, з якого боку і яким натиском ? Може певна сутність демократії – як власне і наукового прогресу –  полягає в тому, аби причаїтися зі снайперською гвинтівкою за кілометр, півтора, скоро можна буде цілих тридцять,  від жертви, і в час П. – зробити рішучий натиск пальцями  правої руки, або лівої  ?.. До такого висновку доходять розчаровані і деморалізовані люди, їх множиться з кожним божим днем.

«Ну хіба воістину важко грохнути того ж Медведчука отаким нехитрим способом,  хай в нього тисячі руських ратників, чи того ж Ахметова, якого офіс на Подолі, і який немало менше від Медведчука стратегічний внутрішній ворог, ключова особа в державі ? Ні, технічних засобів і навиків не бракує, людських ресурсів тим паче, бракує всього того, чого бракує і владі з її ключовими особами Аваковим, Турчиновим – політичної волі. Ось в чому зрівнялівка. Дефект і дефіцит первинної  демократизації соціумамир миром пироги з сиром, а вареники з кров’ю – мають бути. Суспільної активності нема. Нарід пасе пасиви. І мріє про дуті акції і активи.»

Коли кажеш, а може все-таки не варто… то у відповідь чуєш знову:

«От появиться на гроші Сороса громадська організація «Смарт-Ліквід»  - повіримо в дієвість гуманної демократії через років сорок, а так поки що вона у нас вражаюче негуманна.»

Крадії, як правило,  - не вбивці, це про еліту, це вже чисто  мої думки. Це не люди довгої волі, тим паче, що майже кожен з них стратегічно обмірковує примирення з Росією, особливо, коли Захід дасть по лапам боляче по-справжньому, а він таки либонь дасть, і роль Медведчука в цьому, як міченої першої особи в країні,  стратегічно вирішальна для них.

А хіба регіональна бізнес-чинушна мафія теж не виграє від існування медведчуків, хіба їхні інтереси не співпадають із кремлівськими – країна удільних князівств. А якщо гроші прийдеться ховати не в західних банках, а російських, бо там аудитів потужних не будуть проводити, і за добру службу не лише не заберуть, а й додадуть. Ми маємо нащадків зрадників, існуючих зрадників і матимемо цілі майбутні поклоніння зрадоти і гопоти їм на службі за мідні копійки в їхніх кишенях і мідний тазік в нас на головах – тих небагатьох, хто не повиїжджєє.

І ми можемо отримати куди більш загрозливу зраду тих, кого вважали своїми героями, рятівниками, кому пісні, думи героїчні складали, коли почнуть проливати свою і своїх кров за інтереси Медведчука і тих, на кого феодали їх натравлять – бо ж жити якось треба і вміти злість, ненависть до ворогів заміщувати, проклєта доля. Бо ж Зрада – он пішла, побігла, ловіть

Малоймовірно, що Ахметова вколошкає якийсь правдодух, одинак зі зброєю чи купка відчайдухів (хоча цього повністю виключати не можна), мотивована виключно справедливістю, це зробить атошна хвардія Беньяміна Валєріча, радше.  Те саме можливо з Медведчуком учудять конкуренти по бізнесу і території, і так далі, аж до Беньяміна, якщо  того не прикриє швейцарський сир, який насправді для гопніків з мільярдами давно в мишоловці, як би і чим би не пах.

Або за це візьмуться цеерушники, якщо ситуація вийде з-під українського контролю остаточно, і на якийсь біс раптом американцям ця територія здасться потрібнішою за нас, скажімо так, менш хаотичною, ніж Ірак чи Афганістан.

А проамериканських феодосів за таких розкладок певно прикінчать феесбешники, проєвропейських польські інструктори смерті і всі-всі, хто не свої-рідні. І буде панство, еліта варяжна аж до кипучої варки. Не буде більше рідної істеричної сварки. Мєждусобойства і іншої сімейної суєти, за якою будуть до скону ностальгувати в тихих, затишних гаванях Канади й Австрії дуже прозахідні не ключові особи, що менше за ключових  замастилися лайном по вуха (три крапки зі знаком пит.)

А може ні ?

А може все буде не так як вангують  пророці цьоці на чорному воску, коли стратегічні інститути аналітики і прогнозування, think-tank-и,  жують слину в палацах Банкової,  в основному, гадаючи, що тамтешні тимчасові бариги – ооттоо і є ключові особи в цій країні, альтернативи яким нема.

Може таки, сподіваймося, ні в кого аж так не здадуть нерви, ніхто не надивиться кінів і теесенів, не будуть одиночки ні в кого стріляти, ні в себе, ні в своїх ради чужих, може почуття внутрішньої провини передавить почуття сорому за себе і країну, хтось викине з голівоньки сивої «країноньку платона», згадає прадіда Арістотеля, якого не читав ніколи,  і Суд Божий, про який десь чув мимохідь,  що ми як-не-як  християнська країна  – і пальне не в голову, серце начальника жека чи виконавчої служби від сбєрбанку, а кудись нижче пупця, або просто відіб’є печінки трошечки, не боячись, що потрапить на лавку для підсудніх, бо брава братва в біді не залишить, вона прямо з клітки його визволить, а там ще підтягнуться, і так до Києва дойдемо, скасовувати децентралізацію, наводити порядок.

А якщо браві хлопці і дівчата, з менш бравими, але такими, що теж задовбалися жити як бидло безвільне, не перешкоджатимуть на користь третіх осіб обирати в цій країні тимчасового диктатора на легальних і легітимних виборах, чи якщо в разі фальсифікацій або нефальсифікованому та шкідливому, руйнівному виграші не дуже авторитарного, наприклад, Ляшка чи Вакарчука (хай простить Бог і Славко – то не пряме порівняння)  - перешкоджатимуть, більше того – всіляко спонукатимуть до диктаторства диктатора – роби сучий сину (дочко) по справедливості  максимально, інакше тебе спіткає доля страшніша за найстрашнішу, то не виключено, що пройде не багато часу, як медведчук, ахметов,  дрібніша бандота в офісах і кабінетах - не вмруть від чужоземної чи рідноземної кулі,  вибуху на стадіоні. Мені б особисто хотілося. Не хотілося б судів лінча і хаотичного насильства, поза державного, зовсім позазаконного.

І країна не відкине копита на криваві царства кількадесятьох сімей і чужаків над ними.

Ні, вони, думаю, все-таки повинні жити, медведчуки,  в цій країні надалі і керувати в ній. На зоні суворого режиму серед собі подібних – і ніяких з ними поряд кіллерів, убивць, їм куди менш суворий вирок – як ознака нашої європейськості до подібного роду злочинів.

Майже ідеальну не платонічну країну треба уявляти собі приблизно так, а здійсниться, як то кажуть, майже отак: совкова, страшна, порепана тюрма з величезними гратчастими вікнами, оточена в’язницями, що  здалеку і зблизька перевершують норвезькі. В ній панує сувора поліцейська дисципліна, на відміну від «норвезьких»: підйом з душем холодної води і гучною сиреною вперемішку з музикою гімну України о пів на сьому ранку – співають усі, ніхто не закриває вуха. Відразу по тому – кому на шахту, кому за станок, кому на хімзавод без протигаза, кому інкасатором без охорони в супроводі лишень браслету, який унеможливлює втечу, зате уможливлює миттєву страту при спробі втечі.  Хто і чим собі в минулому житті кував долю.  А комусь перед тим тринадцять ударів мотиваційним києм по спині, кінець робочого  в шостій чи о сьомій вечора, ситна вечеря з протухлим м’ясом і простроченою рибою, обов’язково ГМО з тюремного гіпермаркета «Сільпо», вечірня молитва з проповіддю, година для вільного читання – під страхом розстрілу заборона читати каракулі свого адвоката чи маляву з Європейського суду з прав людини довше, ніж п’ять хвилин; на сон грядущий  вечірня казочка про свободу за двадцять-тридцять років, підйом о пів на сьому… Неділя – Шустер в записі (Шустер обов’язково повернеться, особливо до тих, хто його прогнав) і рекреаційно-пізнавальні передачі про Мальдіви, Канари, Великобританію, Відень,  Москву, Цюріх; на завершення цикл з трьох хвилин про пнівські замки України. Хто захоче вкоротити собі віку і перед тим прийняти буддизм – не вийде: відеокамери і охоронники скрізь, а ми християнська країна, бо віримо і знаємо, що страждання в поцейбічному, то не найбільше зло, і вони не такі нестерпні і неподоланні, як гадають собі буддисти, що для цього вигадали собі Нірвану, смерть над смертю, ні, ні. В наших тюрмах на мурах білим по чорному написано: звільнення не означає спасіння.

І  снайпер Влотко на прізвисько «Всевидяче Око» в однострої з написом, аналогічним  на тюремній стіні, десь там причаївся за кілька кілометрів на терасі модернізованого готелю-хмарочосі «Україна», він-бо курс посиленої катехизації не проходив в тюрмі, тюрма ж бо не Оксана Марченко – телеведуча програми «Хрест на Факторі», любителька чорних суконь і помад, вона справедливо не за кожним плаче, лишень за пестунчиками долі.

P.S. Найрадикальніші з рефлексій висловлені у формі метафори та з сенсом метафори, матеріалізація яких від автора не залежить напряму, а від онлайн-площадок тим паче. Тільки – спільно від нас усіх. Стримаймо себе в злому, не стримаймо в доброму.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


01.03.2018 Назар Яв 1045 1
Коментарі (1)

Çàãðóçêà...
ник 2018.03.01, 16:30

дєкую друже. але щось ти написав сумніще, як описано в Апокаліпсисі. А се значит, що ти поперед Батька в пекло... Ізучай ще троха матчасть. а пуджіти простих людий треба 15 ударами "стимула", аби вони не сачкували, бо хлоп не перехреститсі, поки грім не лусне!  Але гнати на них аж так не варто, бо вони лише вівці без Пастуха, Ісус: "Не мают гріха, ті кого ведут, а ті хто Веде (Відуни)".  Вівці здатні лиш на бунт і палі для псевдоелітки. А справжна війна має йти між Пастирями і "Вовками в шкірах овечих". трете - від лукавого.. І головне -Ти  про нашу русинів фішку забув - рабска надія на Бога. (А Він такой йи!). У Фатімі Б-ці сказала: "Русь вмиєсі кров\ю і засияє на ввесь Світ...". Зараз ми Вовків не переможем, бо в Проводі Барани, але вже скоро в ході сутичи, що вже йде, Рано по всіх ТБ вилізе якись Рабіновіч і: "сеї ночи згинули ваші вороженьки як роса на Соци. і тому ми раптово ввиділи, що крім  України-Руси більше нікому керувати Світом. А св.МИхайло з Неба зійде в свій Київ і скаже перед камерами всьго світу - от вам Пророк, слухайте Їго, і буде вам і всім Добро. Він має дари Світого Духа, і тому зформує Урід, що буде справедливий до овець і строгий до ворогів Бога.

19.06.2018

Найбільше людей, близько 8 тисяч, за її словами взяли участь у відкритті фестивалю і побачили неймовірну оперу «Аерофонія», де головним інструментом був літак АН-2.

1223 1
15.06.2018

Фестиваль «Porto Franko» – це однозначно мистецький вибух, який зовсім скоро сколихне українську культурну спільноту. Олексій Гнатковський, актор, куратор фестивалю "Porto Franko 2018" розповів про особливості новітнього мистецького вибуху.

950 1
14.06.2018
Олена Британська

13 червня у дворику Палацу Потоцьких відомий франківський письменник Юрій Андрухович презентував свої улюблені уривки з нового роману «Коханці Юстиції» під музичний супровід одного з найцікавіших альтернативних гуртів молодої української сцени – «Сон Сови».

1002
13.06.2018

Цього разу митці перетворять місто на повітряний порт, тож поруч із відомими світовими акторами, співаками, музикантами, художниками виступатимуть літаки та гелікоптери.

2333
11.06.2018

Нещодавно, в день народження відомого українського письменника, громадського діяча і політика Василя Стефаника, ім’я якого носить Прикарпатський національний університет, вуз відсвяткував своє 78-річчя.

1681
10.06.2018

У випуску говоримо про майбутню зустріч Трампа і Кім Чен Ина, "шабаш" на Інтері, антикорупційний суд, популізм Тимошенко, гру в карти з шуллерами, перекриття дороги в Делятині та економіку непризнаних республік.

1075 1

Футбол, як і практично будь-який інший вид спорту, це, окрім, тренування м’язів і випробування емоцій – субститут (замінник) війни. А чемпіонат світу з футболу – війни світової.

114

В політичних еліт звіряча вдача. Вітчизняна в тому плані відрізняється хіба що особливою підлістю. Владний звір лише здається неповоротким та вічно зайнятим переварюванням грошової маси. Його бюрократична повільність, коли він відчуває реальну тему або ж

428

Існує не така вже й  маргінальна гіпотеза, як здається на перший погляд, що тема «Гройсман в президенти замість Порошенка» вже не так  дратує чинного президента, як раніше. 

230

Ну шо, "господа прісяжні і засідатєлі, льод тронувся"?)) "Вагу нового франківського моста (в Пасічну) зменшили – задля економії коштів...", - каже підрядник, (не)-представник (не)-регіоналів...

1421
18.06.2018

Житель Італії прямував додому по дорозі. Але в цей день йому вдалося зняти щось незвичайне і дивовижне. Чоловік упевнений, що побачене ним у той день було ніщо інше, як інопланетний корабель. Житель Перуджі в Італії розповів, як під час поїздки по дорозі

126
11.06.2018

Стало відомо, що 8 червня поточного року над горами мексиканської столиці Мехіко уфологи виявили в небі дивний НЛО білого кольору. Мексиканські уфологи стверджують, що прибульці могли перебратися жити в гори, про що свідчать останні кадри НЛО недалеко ві

345
03.06.2018

Чоловік розповів виданню Mirror, що НЛО висіло на висоті близько 300 метрів і виглядало як яскраво-біла металева кулька. – Це безумовно не було літаком, і воно летіло дуже низько для супутника. Я знаю, як виглядають дрони, і на них воно теж

475
11.05.2018

Археологи виявили стародавню скульптуру фараона, і ця знахідка свідчить про те, що описані в Біблії події — чиста правда. Розкопки проводилися на території сучасного Тель-Хацора. У давнину тут стояв велике місто Хацор.

1540
23.03.2018

То що, квасолька, гриби, бобові, капуста, бурячок, гарбуз, гречка, рисок і яблучка?

2852
11.06.2018

Людина йшла берегом і раптом побачила хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав у море.

305
20.06.2018

В Івано-Франківську митці вирішили привернути увагу до стану озера на вулиці Слави Стецько.

524
19.06.2018

Як писала Фіртка, в Івано-Франківську завершився міжнародний фестиваль сучасного актуального мистецтва Porto Franko 2018.

1035
19.06.2018

Схожі декоративні елементи тішать око як мешканців європейських країн, так і кількох міст України. Тож шукайте на вулицях міста.

393
19.06.2018

Вже традиційно на день молоді в Івано-Франківську відбудеться богатирській турнір, а ввечері на молодь чекає концерт гурту" Брати Станіслава" на Вічевому майдані.

507