агенція новин

Мартін Поллак про ерозію демократії

Мартін Поллак – відомий австрійський історик і публіцист, працює над дослідженням історії Східної Європи, зокрема Польщі та Галичини. Минулого року в Чернівцях вийшла його книжка “До Галичини”, однак у світі він більш відомий за працями “Цісар Америки” та “Смерть у бункері”. Творчість Мартіна Поллака відзначена низкою премій, зокрема Нагородою “Діалогу”, яку присуджує журі спілки польсько-німецьких неурядових організацій. На врученні нагороди Мартін Поллак виголосив промову, в основу якої лягло занепокоєння наступом радикальних тенденцій на європейську демократію.

У статті наведено найважливіші фрагменти виступу Поллака, повну версію якого надрукував польсько-німецький щомісячник “Dialog” у №122 (04/2017-2018).

“Отже, у моєму Bocksdorf все добре. У мене теж.

Але щойно я зручно примощуся біля мого каміна, у якому nota bene я палю дровами зі Словенії, переважно грабом, мене починають охоплювати сумніви. Чим далі, тим частіше. Чи я маю право бути задоволеним? Чи я собі не нав’язую його? Чи не ховаю голову у пісок, не закриваю очей, не затикаю вух від реальності, яка зовсім не видається такою приязною і рожевою, як би я цього хотів?

Я не маю на увазі тут старості…. Є й інші причини для сумнівів, котрі іноді цілими днями вганяють мене у похмурий настрій, глибоке пригнічення і відчуття безсилля. Це політична ситуація в Австрії, Польщі й усій Європі, а також поза нею, не дозволяє мені сповна втішатися життям у Bocksdorf. Великі надії, які ми пов’язували з історичними змінами і переломом, символом якого став 1989 рік, поступилися місцем протверезінню й навіть глибокому розчаруванню. У цілій Європі і поза нею ми бачимо тепер різкий зріст реакційних, антиліберальних, націоналістичних настроїв, які загрожують здобуткам 1989-го року. Росія Путіна і Америка Трампа відіграють у цьому, не зважаючи на всі знані відмінності, фатальну, піонерську роль. У Східній Європі зерна антилібералізму і націоналізму, а також популізму, що йде з ними нога в ногу, впали на особливо вдячний ґрунт, що можна побачити в Угорщині та Польщі.

І не видно жодних тенденцій до зміни цього тренду, навпаки – ерозія і послаблення ліберальної демократії розвиваються, здається, щораз швидше і радикальніше. Замість “глобального громадянського суспільства” (Мері Калдор) бачимо “глобальний зріст популістських націоналізмів”, як пише у своїй праці на тему ситуації після 1989 року Жак Рупнік, французький політолог, в минулому радник президента Вацлава Гавела. Він констатує можливість їхнього повернення до Центральної Європи, але цього разу у новій “антиліберальній постаті”.

Тоді, коли проєвропейські еліти відступають, антиєвропейські рухи швидко набирають сили, зокрема й у країнах із глибоко закоріненими демократичними традиціями. Звідусіль долинають заклики до влади сильної руки, вимоги сильної держави, сильного лідера, котрий так довго буде ослабляти незручні демократичні інститути, аж поки від них залишиться тільки назва: немов порожні, безсилі оболонки. Путін і Ердоґан показали, як це робиться. І їхні методи знаходять послідовників. Непристойним і геть перверсійним видається те, що Путін знаходить в багатьох європейських країнах палких прихильників, своїх ретельних учнів. Зокрема й у моїй рідній Австрії…

Ерозія демократії посилиться і пришвидшиться за допомогою інших зовнішніх чинників, таких як криза біженців і тероризм, що для власних цілей використовують праві популісти та фундаменталістичні шовіністи, які прагнуть постійно підживлювати недовіру і нові страхи. Недовіру щодо емігрантів і чужих взагалі, щодо тих, які інакше мислять, щодо різних меншин, а також інтелектуалів, особливо ліберальних, щодо ліберальної Європи і нарешті, last but not least – щодо громадянського суспільства у власній країні, яке, на їхню думку, повинно стати недієздатним і маргінальним.

У Росії й Туреччині (якщо залишаємось у Європі) це сталося вже давно, Угорщина вже далеко на цьому шляху. Натомість у Польщі громадянське суспільство, здається, ще не капітулює. Воно не дозволить так легко зіпхнути себе на маргінес. Відвага і рішучість, з якими польське громадянське суспільство щодня виступає на захист ліберальної демократії і її різних інститутів, заслуговують на повагу. Це приклад вартий наслідування. Що призводить до того, що ми, спостерігаючи за подіями ззовні, також несемо відповідальність. Ми повинні запитати у себе, що можемо, що повинні зробити, щоб підтримати наших друзів у Польщі і в Угорщині, щоб активно виявити нашу солідарність з ними.

Тож, що робити? На це питання, звісно ж, немає простої відповіді. У мене також її немає, я знаю лиш одне: нам не можна відмовлятись, не можна боятись і пристосовуватися до цього фатального процесу. В жодному випадку. Не можемо, стинаючи плечами, брати до уваги, що в сусідній країні демонтують демократію (коли прийде наша черга?), що підважується поділ влади в державі. Нам не можна звикати до препарованої згори брехні і ганебних наклепів. І ніколи нам не дозволять звикнути до думки, що “сіра людина”, звичайна сіра людина, як Пьотр Щенсни назвав себе сам, може здійснити в Варшаві публічне самоспалення, щоб у такий спосіб струснути суспільство і схилити його до дії, щоб воно зупинило знищення демократії керівною партією, поки не стане запізно. Остаточного акту протесту, більш радикального, важко собі навіть уявити. До таких відчайдушних вчинків, які є вираженням безсилля, але й неймовірної відваги, нам не можна звикати, цього не можна ні витримати, ні прийняти, ми не можемо їх замовчувати.

Звичка є такою підступною отрутою, яка послаблює думку і деморалізує людей. Коли ми це зрозуміємо, то вже зробимо важливий крок уперед”.

У цьому тексті немає й слова про Україну чи українців, але думаю, що багатьом з нас такий спосіб мислення здається “своїм”, багато хто з нас міг би підписатися під кожним твердженням виступу, в якому фігурує маленьке слово “ми”. Залишається тільки два питання: скільки є в Україні таких “ми”? І чи ці “ми” здатні не тільки вести такий інтелектуальний дискурс, як запропонував Поллак, але й чи здатні спромогтися на згадані ним “дії”?

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


15.06.2018

Фестиваль «Porto Franko» – це однозначно мистецький вибух, який зовсім скоро сколихне українську культурну спільноту. Олексій Гнатковський, актор, куратор фестивалю "Porto Franko 2018" розповів про особливості новітнього мистецького вибуху.

638
14.06.2018
Олена Британська

13 червня у дворику Палацу Потоцьких відомий франківський письменник Юрій Андрухович презентував свої улюблені уривки з нового роману «Коханці Юстиції» під музичний супровід одного з найцікавіших альтернативних гуртів молодої української сцени – «Сон Сови».

850
13.06.2018

Цього разу митці перетворять місто на повітряний порт, тож поруч із відомими світовими акторами, співаками, музикантами, художниками виступатимуть літаки та гелікоптери.

2139
11.06.2018

Нещодавно, в день народження відомого українського письменника, громадського діяча і політика Василя Стефаника, ім’я якого носить Прикарпатський національний університет, вуз відсвяткував своє 78-річчя.

1499
10.06.2018

У випуску говоримо про майбутню зустріч Трампа і Кім Чен Ина, "шабаш" на Інтері, антикорупційний суд, популізм Тимошенко, гру в карти з шуллерами, перекриття дороги в Делятині та економіку непризнаних республік.

1010 1
04.06.2018

За даними Департаменту патрульної поліції, минулого року сталося 3043 ДТП за участю громадського транспорту, у результаті яких було травмовано 955 осіб.

875

В політичних еліт звіряча вдача. Вітчизняна в тому плані відрізняється хіба що особливою підлістю. Владний звір лише здається неповоротким та вічно зайнятим переварюванням грошової маси. Його бюрократична повільність, коли він відчуває реальну тему або ж

342

Існує не така вже й  маргінальна гіпотеза, як здається на перший погляд, що тема «Гройсман в президенти замість Порошенка» вже не так  дратує чинного президента, як раніше. 

156

Ну шо, "господа прісяжні і засідатєлі, льод тронувся"?)) "Вагу нового франківського моста (в Пасічну) зменшили – задля економії коштів...", - каже підрядник, (не)-представник (не)-регіоналів...

1266

Процеси суспільного занепаду зазвичай відбуваються в три етапи. Перший етап називають «стадією тривоги». На цьому етапі негативні явища лише окреслюються, їхні вогнища зачіпають другорядні громадські структури.

320 1
11.06.2018

Стало відомо, що 8 червня поточного року над горами мексиканської столиці Мехіко уфологи виявили в небі дивний НЛО білого кольору. Мексиканські уфологи стверджують, що прибульці могли перебратися жити в гори, про що свідчать останні кадри НЛО недалеко ві

284
03.06.2018

Чоловік розповів виданню Mirror, що НЛО висіло на висоті близько 300 метрів і виглядало як яскраво-біла металева кулька. – Це безумовно не було літаком, і воно летіло дуже низько для супутника. Я знаю, як виглядають дрони, і на них воно теж

422
20.05.2018

Жителі Сполучених Штатів Америки розповіли уфологам про підозрілий об'єкт, який днями побачили в небі. У соцмережах користувачі почали сперечатися, стверджуючи, що в небі зафіксували не НЛО а ангела.

1152
11.05.2018

Археологи виявили стародавню скульптуру фараона, і ця знахідка свідчить про те, що описані в Біблії події — чиста правда. Розкопки проводилися на території сучасного Тель-Хацора. У давнину тут стояв велике місто Хацор.

1450
23.03.2018

То що, квасолька, гриби, бобові, капуста, бурячок, гарбуз, гречка, рисок і яблучка?

2790
11.06.2018

Людина йшла берегом і раптом побачила хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав у море.

234
14.06.2018

За словами Ярослави Кравченко, “Дикий театр”, незалежний, це те, чого не дозволять зробити на академічній сцені.

228
14.06.2018

13-17 червня в Івано-Франківську проходить Міжнародний фестиваль актуального мистецтва "Porto Franko-2018".

1186
13.06.2018

На сцені облмуздрамтеатру глядачам показали унікальний балет австрійського хореографа Сімона Маєра “Oh, Magic”.

1654
13.06.2018

На другому поверсі Палацу Потоцьких глядач має можливість познайомитися зі старими оцифрованими відео міста та сучасним відео-артом.

921