агенція новин

ДІДУХ і ЗЕМЛЯ: Бідний театр змагався з театром Багатим

Як три горішки для Попелюшки-міста, три непересічні театральні події - на початок весни у Івано-Франківську. На сцену міста  виставляли дві вистави – бідну і багату:  2-го березня чернівчани привезли Землю, а 5-го березня франківці «звили» Дідуха.

«ЗЕМЛЯ» і «ДІДУХ»  - дві вистави, два віковічні символи урожаю, - початок і звершення, що живлять тіло і живлять душу. А між цими вечорами, понад містом, у пошуках Майстра, на мітлі гасала поміж багатоповерхівками Маргарита (мабуть, душі шукала … тих, що не люблять театр).

Горішок перший: ЗЕМЛЯ

-          Рахиля або ЗЕМЛЯ! – ось цього, твореного від Ольги Кобилянської, нашого українського «бути чи не бути»,  з нетерпінням очікую. І наперед смакую нарешті побачити справжню по-королівськи багату виставу.

Двійко підлітків теж, в очікуванні вистави, страшенно тішилися з того, що сидітимуть так близько до сцени і зуміють все побачити і ніц не прогавити. Їх щире захоплення мимовільно передавалося й мені.

Читаю програмку: «Земля» - це візитівка Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. В основі тексту – інсценізація Василя Василька (1946 р.) за повістю Ольги Кобилянської, адаптована Мирославом Гринишиним із залученням другої частини.

І вистава почалася: інтригуюча містична увертюра, розсувається завіса (швидко загадую бажання, котре неодмінно збудеться) й на сцені … з косами стоять, моляться. І завертілася…  історія Сави, людини, котра «пішла на гріх заради землі», як стверджували перед виставою самі ж чернівчани. Й любові, - подумки додаю.

Вистава таки була по-королівськи багата: з шикарними декораціями, пересувними конструкціями, костюмами, музикою і світлом, димом, оркестром і балетом, масовкою - вистава у кращих традиціях придворного  театру короля Людовіка XIV. Власне там у 1653 році в Версалі почався багатий театр, коли Королівська академія  музики і танцю встановила чітку межу між публікою і артистами,  коли в театр прийшов Мольєр, коли театр став справою професіоналів, а глядачам залишалася роль гаманців-покровителів і власне … глядачів. Іноді театр був наскільки професійним, що й актори були лишні, бо усе за них робили декорації і музика: всілякі там теларії, дихаючі димом дракони, ліфти і інші примочки тогочасного театру.

Обертаю голову, а дитя зсунулося у кріслі й мирно спить. Добре, що діти не хропуть і не заважають артистам грати виставу.

Але що сталося? Глянь, дитино, «у виставі піднята не тільки тема влади землі над людиною, а насамперед, психологія людської душі»… Спить. Що ж тобі сниться, дитино на виставі?

Ольга Кобилянська розповіла у «Землі» реальну історію з буковинського села Димка у Глибоцькому районі понад річкою Сирет, історію про братовбивство через землю і любов.

Дитя спить, а балкон зі школярами шумить. І заважає малюкові дивитися сон – драму, яка перетворюється у містичну казку з Буковини.

Таки правий був видатний режисер сучасності Марк Розовський, коли казав, що «масштабність видовища вимірюється не кількістю декорацій і не юрбою масовки, а іншими критеріями, головний з яких – Правда».

Видовище було, а от Правда десь заблукала. Та й яка правда може бути, якщо на сцену виходити у перерві між перекурами? А смалили так, що аж у зал затягувало. А ще кажуть, що вистава тріумфально підкорила Київ…

Горішок другий: ДІДУХ.

Ну що ж, мій вибагливий малий франківчанин, якщо ти уже проспав Землю, оцей гезамткунстверк, то підемо на виставу бідну в «театрі з нічого».

 До слова, бідним назвав театр Єжи Гротовський. Був такий режисер у Польщі. Геній театру.  Бідним театром він заперечив гезамткунстверк, отой синтез мистецтв Ріхарда Вагнера в театрі, і твердив, що у театрі є тільки дві необхідні деталі - глядач і артист.

 І викинув отой версалівський поділ театру на зал і сцену, і рампу викинув теж. Казав, що є лиш тільки "Я і Ти", а все інше театру не потрібно.

Лиш « Я і Ти» - таким обіцяв бути «Дідух»,  незвичайний спектакль-експеримент, з яким дебютували аматори - Юлія Острогляд і її форум-театр «My Way». Охочих дізнатися, що таке форум-театр, виявилося чимало і зал переживав «культурний шок» від перенаселення.  Форум-театр, який з'явився в 1973 році з легкої руки Августо Боаля в Бразилії - своєрідний інтерактивний спектакль з непередбачуваною розв'язкою. Розігрується невелика «гостросюжетна» сценка на життєву тему.

 Сценарій «Дідуха» написали самі виконавці: Христина Вінтонів,  Світлана Ілюк, Віра Гудименко, Олександр Фомічов,  Назар Сорока,  Леся Гринишин. До вистави за мить до початку приєднався й бандурист зі Льва – Олексій Богомил.

 

 Невже нинішнім режисерам драматурги не потрібні? – ловлю себе на думці питанням  Марини Давидової, сучасного театрознавця, що вона його поставила минулого року на одному з театральних форумів.

Дія розвивається по висхідній і обривається в найбільш напружений момент. А далі відбувається зовсім дивна річ: джокер (режисер і ведучий спектаклю) Юлія Острогляд пропонує глядачам висловити власну думку щодо кожного сюжетного повороту. Дійство починає розігруватися заново, і кожен з присутніх в залі може зупинити його в будь-який момент, вийти на сцену і показати, як би він сам вчинив на місці того чи іншого героя. Висловитися хотілося всім. Виявилося, що кожна людина по-своєму експерт і може дати слушну пораду.

А тема піднята виставою важка й гостра: на Святвечір зібралася родина і до мами приїхали її доні зі своїми сім’ями. Одна дочка приїхала з Заходу, а друга - зі Сходу країни.  Зустрілися два різних світи – два світогляди. Чи порозуміються? Чи знайдуть сили залишитися родиною у цей непростий час?

Виходив з вистави розуміючи, що нічого в світі важливішого, ніж порозуміння, ніж згода в сімействі, ніж єдність в країні і світі, немає.

Горішок третій: МАЙСТЕР і МАРГАРИТА.

А тим часом над містом пролетіла Маргарита. У перший четвер місяця традиційно «Під абсент» на квартирник зібралися помудрувати філософи.

Церемонно зберігаючи інкогніто, чинно сходилися у квартирі-музеї академіка Чернявського. І не впізнавали свого «гнізда»: декорації змінилися і все задраповано в чорне, і ця ритуальна тиша. Хтось помер? Та ні, - так почалася вистава. Вистава «найбіднішого з найбідніших театру», де від «п’єси» зосталася лише назва …

Ставили у розмові «Майстра й Маргариту» Булгакова. Ставили у кращих традиціях квартирника, у жанрі сторітелінгу як мистецтва розповідати історії і відроджувати у мудролюбстві суть… суть цієї знаної у всіх часах загадкової історії від помираючого майстра слова й містифікації.

«Кислота» пародії на тогочасну есесесерівщину чи закодоване у, по-суті, заповіті одкровення у майбуття? Чимало питань - чимало відповідей.

Умовно такий театр називають деміургічним: режисер не інтерпретує чужий твір, а просто вільно і натхненно штовхає Актора як діяча у сценічний світ і потім дивується тому, що у нього вийшло. Причому світ цей твориться ex nihilo, з нічого, іноді лише з теми.

Вийшла вистава, де й акторів не було. Тому їх ролі зіграли самі ж глядачі і кожен вийшов з твердим наміром заново перелистати цей читаний-перечитаний твір. Шкода, що імена акторів залишилися невідомими…

Післявистава: ПОПЕЛЮШКА й ПРИНЦ.

Кожна Попелюшка таки мусить знайти свого Принца, бо навіщо ж тоді горішки. І Глядач мусить знайти свій Театр, бо навіщо ж тоді мистецтво.

Після вистави завжди роздуми. Вистави, які зійшлися у цьому березневому часі, змусили задуматися: Невже  драматичний театр з його репертуаром інтерпретацій літературних творів й п’єс стає історією, покриваючись сірою пліснявою, наче стіни франківського театру? Невже, закам'яніши серед суєти суєт, театр втрачає можливості бодай якогось змістовного розвитку?  Невже закривається сам у собі, а головні звершення трапляються уже в зовсім іншому просторі?

Агов, хлопче, чи проснувся ти? Чи застряв як і сучасний драматичний театр у готелі між двох світів: ні спить, ні бадьорить.  А може робиш спробу у снах таки злетіти зі сцени у зал однокрилим птахом-театром?

І «відкрилася театральна завіса: на декораціях виднівся справжній буковинський краєвид, лежали натуральні оберемки пшениці, лунала пісня «Ой, летіли журавлі». Коли на сцену вийшли герої пєси в таких же, як у глядачів, національних буковинських строях, умовне мистецтво театру перетворилося на правду життя. І ще довго після вистави глядачі не розходилися, не вірячи, що на сцені працювали професійні актори, а не прості селяни, і підходили до них із запитанням, у якому селі вони живуть», - згадував про прем’єру «Землі» в Чернівцях в 1946 році Григорій Заславець, який грав капітана  у цій виставі, що її був поставив Василь Степанович Василько.

Я достеменно знаю, що прокинешся, мій юний друже, ти тоді, коли умовне мистецтво театру таки перетвориться на правду життя. Бо лише тоді театр, як троянди й виноград Максима Рильського, стає красивим й корисним, стає двокрилим. І тому цікавим.

А поки, ходімо шукати цю правду життя у нових виставах, у нових постановках. А ще краще самому взяти й зіграти цю правду життя у найкращій виставі, яку ти ставиш сам – у своєму житті. Житті в якому «два рівних є крила:Троянди й виноград, красиве і корисне»

До речі, хлопця звали Андрій і він вчиться в 8-му класі однієї з івано-франківських шкіл. На виставі у театрі був уперше.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


16.07.2019
Люся Грибик

Рік за роком, рік за роком і юна співачка з Івано-Франківська потрапила на велику сцену популярного шоу. 

591
11.07.2019

Зіновія Андрійовича у Надвірній знають багато років. Номер його мобільного — ніколи не був для мешканців загадкою, а двері його кабінету може вільно відчинити.

424
11.07.2019
Наталія Кушніренко

Андрій Іванчук - кандидат до Верховної Ради України по 88 виборчому округу, який охоплює Коломийський і Городенківський райони. Самовисуванець, 46 років.

585 1
10.07.2019

Володимир Зеленський назвав ймовірного очільника Івано-Франківської ОДА. Цю посаду може отримати чинний директор Бурштинської ТЕС Денис Шмигаль.

7170 1
10.07.2019

Говоримо з Оксаною Савчук про депутатську діяльність, нову якість політики і навіщо у парламенті представник від Франківська.

547
09.07.2019
Марія Лутчин

«Паттерн» – український кінотрилер з драматичним і динамічним сюжетом. Тут і гламур, і бійки, і погоні, і вбивство, і невидимі впливи таємних режисерів, і любов, яка перемагає.

1171

Наше ставлення до поточних подій залежить від точки зору. Східні філософи казали про бачення з мишачої нори...

1068

Ця публікація - практикум на тему "що робити".

1944 1

Недавно відмічали, за різною психологією, свято Перемоги і День Пам'яті.

1265

Карлос Кастанеда свого часу зауважив важливість того соціального імпульсу, що йде від дрібних (а хтось скаже – “побутових”) тиранів.

1377
28.06.2019

У США група сенаторів і заступник голови комітету Сенату з розвідки провели секретні слухання.

977
20.06.2019

Перед катастрофою в Чорнобилі робочі атомної електростанції нібито помітили в небі над містом містичне створіння.

1417 2
19.06.2019

Президент США Дональд Трамп засумнівався в існуванні невпізнаних літаючих об'єктів (НЛО) усупереч заявам американських пілотів про літальні апарати невідомої приналежності.

734
12.07.2019

На парафії святих Апостолів Петра і Павла у селі Старуня Богородчанського району відсвяткували храмове свято.

842
04.07.2019

У храм Святих Кирила і Методія у Крихівцях привезуть мощі Святого Апостола Юди Тадея для привселюдного вшанування.

811
06.06.2019

До мудреця прийшов воїн і сказав: − Послухай, я вже немолодий, багато часу провів у боях, і знаю, що смерть може наздогнати мене...

1733 1
18.07.2019

Тіна Кароль радує фанатів відвертими знімками, залишивши в минулому образ скромниці.

1173
18.07.2019

Фіртка вирішила поцікавитися, наскільки товстим має бути гаманець абітурієнта, щоб сісти на студентську лаву у місцевих ВНЗ.

14152
15.07.2019

Фіртка повідомляла, що у квітні минулого року міністр інфраструктури України Володимир Омелян вніс у Кабмін подання про звільнення з посади голови Укртрансбезпеки Михайла Ноняка.

7687
14.07.2019

Пресслужба Тіни Кароль спростовує інформацію про виступ співачки в агітаційному концерті у Бахмуті.

1474